КРИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до кри́ти 1-3, 8. Везуть труну мальовану. Китайкою криту (Шевч., II, 1953, 43); Біленькі хатки, криті соломою.., потопають у зелених садах (Кучер, Голод, 1961, 41); Мусій стояв на порозі в кожушку, критому зеленим англійським сукном (Кос., Новели, 1962, 87).
◊ Ши́то й кри́то див. ши́тий.
2. у знач. прикм. Який має дах, дашок, накриття. Приїхав Хшановський парою чудових коней в критих санках (Н.-Лев., II, 1956, 63); Звідти [з мечеті] пішли на критий турецький базар, де.. зібрано все, чим торгує схід (Коцюб., III, 1956, 348); Під’їхали дві криті санітарні машини (Кучер, Голод, 1961, 191); Критий тік.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 350.