КРИШЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до кришеня́. Дитинка ще не зовсім одужала,— усе ще квиліло кришенятко (Вовчок, І, 1955, 242); — Думалось, хоч дітей врятую — не пощастило. В землю загнали [фашисти] моїх кришеняток, іроди, упирі кляті! (Збан., Єдина, 1959 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 354.