КРИШТА́ЛЬНИЙ, а, е, поет. Те саме, що криштале́вий. Він ішов у криштальному гроті Й зачаровання ніс у душі (Мас., Степ, 1938, 18); У сонне, криштальнеє море Вдивляється рання зоря (Дн. Чайка, Тв., 1960, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 356.