КРОПИ́В’ЯНКА, и, ж.
1. Невелика співоча пташка ряду горобцеподібних; кропивник, волове око (очко); Щебече соловейко і своїм голосом криє цьомкання кропив’янки (Мирний, III, 1954, 137); Сонце.. так нестерпно пекло, що навіть галасливі кропив’янки поховались у кущах (Юхвід, Оля, 1959, 187).
2. Невеличкий строкате забарвлений метелик, гусінь якого живе на кропиві. Метелик кропив’янка — справжній живий барометр. За його поведінкою можна безпомилково за кілька годин завбачити грозу (Колг. Укр., 9, 1958, 47).
3. мед. Захворювання, що супроводжується висипом на шкірі та її свербінням; кропивниця, кропив’яна пропасниця (лихоманка). До групи кропив’янки слід віднести також два інших шкірних захворювання (Хвор. дит. віку, 1955, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 366.