КРОПИ́ВКА, и, ж. Зменш. до кропива́. Кропивка розцвіте,— Тремтять над нею в теплій, сонній тиші Бабки прозоро-сині… (Рильський, І, 1960, 248); Софії видно, як попливла жаба до куща річкової кропивки (Шиян, Вибр., 1947, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 365.