КРО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кропи́ти 1. Земле Полтавщини, кроплена моєю кров’ю, благословенна будь в житті! (Ю. Янов., І, 1954, 71); Бачу я тебе, немов ромашку, На світанні кроплену в росі (Мал., Запов. джерело, 1959, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 366.