КРУГЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить круглий (у1, 4 знач.). Хазяйка вишива кругленьку квітку на очіпку (Вовчок, І, 1955, 297); До нас увійшов кругленький.., статечний літній чоловік з привітним поглядом (Досв., Вибр., 1959, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 368.