КРУГЛОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має круглу голову. [Деві:] Се, бачиш, Годвінсон, він довгополий, круглоголовий, з книжкою в руках (Л. Укр., III, 1952, 14); В кутку, .. на підгонистій підставці світить недобрими очима круглоголовий сич (Стельмах, І, 1962, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 368.