КРУГОВИ́НА, и, ж. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на коло, круг (у 1 знач.). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (Вас., II, 1959, 60); На початку травня [в степу] можна бачити круговини півника кримського (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 369.