КРУЖЕ́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до кружо́к. Вода в зеленому плесі стояла спокійно. Іноді скидалась рибка, залишаючи на воді кружечок, який ріс, розпливався і зникав (Томч., Готель.., 1960, 12); У темно-синьому небі висів місяць, дуже схожий на відрізаний кружечок лимона (Собко, Звич. життя, 1957, 51).
2. Накреслене колечко. На картах вулкани позначають червоними зірочками або кружечками (Фіз. геогр., 5, 1956, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 371.