КРУЖЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. кружля́ти. Від невпинного кружляння навколо жорна тьмарилося йому в голові (Тулуб, Людолови, II, 1957, 166); В легкому, дзвінкому кружлянні Втішається юнь молода (Рильський, І, 1960, 285); Вже збагнула [людина], що вона — тільки невелика.. частка неосяжної матерії, вічне кружляння енергії (Мушк., Серце.., 1962, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 371.