КРУ́ПКА, и, ж.
1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа́. Не клюй, курка, крупку (Номис, 1864, № 13760).
2. спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно. — От що, Артеме, .. візьми крупки та відвезеш завтра до Домки (Панч, II, 1956, 18); // Будь-яка подрібнена речовина. Картопляна крупка.
3. (Draba L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих.
4. діал. Трихіна. Забили кабана, а він з крупкою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 372.