КРУТОЯ́Р, у, ч.
1. Глибокий яр, балка з крутими схилами. Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (Гончар, І, 1954, 113); Крутояром, ліском.. до самісінького Жежериного обійстя вони підійшли незримі й нечутні (Речм., Весн. грози, 1961, 55).
2. рідко. Те саме, що у́рвище; круча (у 1 знач.). Як меч, блищав у тьмі чорних крутоярів Потік Дніпра (Бажан, І, 1946, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 378.