КРУ́ТІНЬ, теня, ч. Те саме, що кру́тень. Вона.. то рогачем розгортала на черені жар, то сунула туди нового крутеня (Іщук, Вербівчани, 1961, 218); Все., стоїть [взимку] тихо-тихо, поки.. не прилетить.. холод з вітром.. і стане з долу вгору крутити білі крутені (Григ., Вибр., 1959, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 377.