Слово "крюк" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КРЮК1, а, ч.

1. Те саме, що гак 1-3. Деякі, зачеплені крюком за ребро, мотались на шибеницях (Стор., І, 1957, 399); Біля Луки, що саме крюком розхитував крокву, став [Скиба] і.. дивився на вогонь (Головко, І, 1957, 350); На крюк замикав хатні двері старий (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 32).

2. перен., заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). І у Турна був сутяга, Брехун, юриста, крюк, підтяга (Котл., І, 1952, 273); Літ сорок назад.. вибрали мене в засідателі.. Не хотілось мені зробитися тим крюком (Стор., І, 1957, 116).

3. перев. мн., іст. Знаки староруського та давньоукраїнського безлінійного нотного письма. Нотні знаки, що ставилися над текстом, звалися крюками або «знаменами» (Іст. укр. музики, 1922, 128).

КРЮК2 див. крук.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 379.