КРЮЧКОДЕ́Р, а, ч., заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). Він [Потоцький] ішов з.. відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відпо-відальностей перед королівським судом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 379.