КРІПА́ЦЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до кріпа́к1. Уранці на майдані.. зібралась у купу.. кріпацька громада (Мирний, І, 1949, 378); Повставав [у палацах].. за бенкетом бенкет З дарової кріпацької праці (Граб., І, 1959, 172); Виїздить бундючно на майдан Владар кріпацьких душ, їх пан (Бажан, Роки, 1957, 242); // Власт. кріпакові, кріпакам. Се була байдужність кріпацька (Барв., Опов.., 1902, 20).
2. Стос. до кріпацтва (у 1 знач.). Димитрій.. заклинався зовсім відмінити кріпацькі закони Бориса Годунова (Ле, Побратими, 1954, 8); Почав [Базилевський] ще тугіше затягувати на Турбаях кріпацьку петлю (Гончар, Таврія, 1952, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 357.