КРІПА́ЧКА, и, ж., іст. Жін. до кріпа́к1. — Ти, дякувати господові, не кріпачка: твоя праця не загине дурно (Вовчок, І, 1955, 22); Моя мати була кріпачка сорочинського дідича Черниша (Сам., II, 1958, 409); Дівчину, просту кріпачку, я візьму за руку. Відкупивши її в пана, віддам у науку (Тич., І, 1957, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 357.