КЯРИ́З, а, ч., гідр. Підземна споруда для збирання грунтових вод і виведення їх на поверхню землі. Крім рік, використовують для зрошування грунтові води, які за допомогою спеціальних підземних галерей (кяризів) виводять на поверхню (Ек. геогр. СРСР, 1957, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 427.