КІ́ПЧИК, а, ч., діал. Зменш. до кіне́ць. Темно в ній [криниці] було, бо отіняв її оброслий тернами кіпчик (Фр., V, 1951, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 168.