КІРА́СА, и, ж., іст.
1. Металевий панцир на груди й спину для захисту від холодної та вогнепальної зброї. В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 144); Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211).
2. У західноєвропейських і російській (до 1917 р.) арміях — частина парадного одягу деяких гвардійських кавалерійських полків.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 168.