ЛАГІДНЕ́НЬКО. Присл. до лагідне́нький. А сами серпи побрали І постать займають. Та вдвох собі лагідненько, Любо розмовляють (Л. Укр., І, 1951, 327); Колись Андрій глянув на неї лагідненько — і вже розквітли з того в дівочому серці буйні надії (Вас., І, 1959, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 431.