ЛАЗ1, у, ч.
1. Вузький отвір, через який можна пролізти, пройти куди-небудь; лазівка (у 1 знач.). В куполі був лаз, щільно прикритий лядою (Юхвід, Оля, 1959, 69); Для виходу курчат на вигул у кожній секції під вікнами в стіні влаштовують лази з подвійними дверцятами (Птахівн., 1955, 180); Білий [собака] залишив кроля, сунув голову в лаз, що утворився в частоколі, і вискочив на вулицю (Чорн., Потік.., 1956, 334); // спец. Отвір у стінці агрегату, машини, котла і т. ін. для різних цілей (завантаження, чистки, ремонту).
2. Стежка в густих зарослях, якою звичайно ходять звірі. І нині, життєву кінчаючи дорогу. Благословляю я з подякою щораз.. Поранку сизого розумну тишу строгу, Між віттям сплетеним звіриний древній лаз (Рильський, Поеми, 1957, 222).
ЛАЗ2 див. ла́зи.
ЛАЗ3, у, ч., діал. Лука (див. лу́ка1). Раз зібрався чоловік у діл косити. Серед лазу лишив купку трави (Калин, Закарп. казки, 1955, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 436.