ЛА́МПКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до ла́мпа 1. Якась таємна потвора зазирає крізь вікна до хати, освітленої маленькою лампкою (Круш., Буденний хліб, 1960, 289); У куточку вгорі горіла маленька бляшана лампка, неначе зірочка далека блимала (Григ., Вибр., 1959, 375); У музеї при шахті він побачив синову власну лампку-шахтарку (Ю. Янов., Мир, 1956, 133).
ЛА́МПКА2, и, ж., зах. Маленька чарка. — Най жиє свобода! — крикнув він трохи хриплим від перепиття голосом і спорожнив свою лампку (Фр., І, 1955, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 443.