ЛЕ́В’ЯЧИЙ, а, е. Те саме, що леви́ний. Вирізьблені дубові книжкові полиці, з крученими колонками й лев’ячими головками, займають всю задню стіну кімнати (Коч., II, 1956, 352); Третій [робітник] кремезний, з лев’ячою головою і незабутніми вусами.. то Серго Орджонікідзе (Руд., Вітер.., 1958, 384.)… .
◊ Ле́в’яча гри́ва (шевелю́ра) — те саме, що Леви́на гри́ва (шевелю́ра) (див. леви́ний). Лев’яча каштанова грива спадала йому на плечі (Донч., III, 1956, 171); Він гречно.. підняв фетровий капелюх, відкриваючи сиву лев’ячу шевелюру, зачесану набік (Гончар, III, 1959, 226); Ле́в’яча ча́стка (части́на, до́ля і т. ін.) — те саме, що Леви́на ча́стка (до́ля і т. ін.) (див. леви́ний). Погані електричні світильники лев’ячу частину своєї променистої енергії кидають у небо, а не на землю (Наука.., 8, 1963, 22); Тремтіли вони [священики] перед владиками, віддавали їм лев’ячу долю своїх.. прибутків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 459.