ЛЕ́ДАРСТВО, а, с. Те саме, що ледарюва́ння. [Ольга:] І все те скоїлося через твоє ледарство та через заздрість. Замість праці ти баглаї годував та завидував (Кроп., III, 1959, 197); Узявся бригадир ще раз переконувати Секлету Пилипівну, що її ледарство та неробство до добра не доведе (Вишня, І, 1956, 429); — Черепаха — символ нехлюйства і ледарства (Вол., Місячне срібло, 1961, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 466.