ЛЕЙБ-ГВАРДІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до лейб-гва́рдія і лейб-гварді́єць. Не втерпів я. Випрямився, обсмикав мундир на собі лейб-гвардійський, відчинив двері (Баш., На землі.., 1957, 79); Призначений у лейб-гвардійський гренадерський полк у Петербург, він починає вимагати у батьків гроші (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 471.