ЛЕ́КСИКА, и, ж. Сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів. Лексика (а також фразеологія) — це той головний і необхідний матеріал, яким ми користуємося в своїй писаній і усній мові (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 66); Назви горщиків, вживані гончарами с. Комишня, відрізняються від назв, що існують у лексиці опішнянських гончарів (Полт.-київський діалект.., 1954, 116); // Словниковий склад твору або творів якого-небудь письменника. Наукова і публіцистична лексика "Вершників" звучить в устах більшовиків, тих людей, що "роблять революцію" (Мова і стиль "Вершників", 1955, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 473.