ЛЖЕПРОРО́К, а, ч. Той, хто видає себе за пророка. [1-й з прохачів:] Наша старшина не встояла б віч-на-віч проти тебе. [3-й з прохачів:] Один твій погляд скине лжепророків! (Л. Укр., II, 1951, 492).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 482.