ЛИЖВЯ́Р, а́ ЛИЖВА́Р, я́, ч. Те саме, що ли́жник. Здається, що жоден лижвяр не насмілився б з верхів’я [сопки] з’їхати до низу (Літ. Укр., 29.І 1965, 4); За годину по виході зі станції лижвярі опинились на широкому крижаному полі (Трубл., Хатина.., 1934, 45); Найзавзятіші лижвярі — наприклад, Аркадій з Віктором — давно підготували лижі (Коп., Тв., 1955, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 483.