ЛИ́ЗЕНЬ, зня, ч., рідко. Язик великої рогатої худоби. І юшка з хляками, з кишками Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205).
◊ Як ли́зень злиза́в див. зли́зувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 484.