ЛИ́КНУ́ТИ, ли́кну́, ли́кне́ш, док., перех., діал. Однокр. до ли́ка́ти. А я вийму горілочки фляшу.. Та як збігнуться усі святії: Гриць, Павло, Данило, Николай, Та як ликнуть они… То забудуть навіть за свій рай (Пісні та романси.., II, 1956, 156); Радувався [Тріщин], що вдалося йому ликнути вже раз м’ясо (Март., Тв., 1954, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 485.