ЛИМА́Н, у, ч. Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями. Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (Н.-Лев., II, 1956, 219); Грязі бердянського лиману — особливий дар природи. Вони містять у собі дуже цінні лікувальні речовини (Рад. Укр., 14.Х 1965, 4); * Образно. Твої сині очі — лимани — Ясніють у щирім привіті (Нагн., Зустрічі.., 1955, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 485.