ЛИМО́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до лимо́н. Біля морських берегів [Середземномор’я] тягнуться виноградники і сади з апельсиновими, мандариновими та лимонними деревами (Фіз. геогр.., 6, 1957, 44); Блідо-рожеві воскові квітки [лимонника] відзначаються ніжним лимонним запахом. Це й дало назву рослині (Веч. Київ, 25.VІІІ 1962, 4); // Зробл. із лимона; з лимоном. — О, кекс! — вигукнула Марійка. — Та ще й лимонний, мій улюблений! (Донч., V, 1957, 237).
∆ Лимо́нна кислота́ — кислота, яка міститься в плодах лимона та інших рослин і використовується для приготування їжі, в медицині тощо. Вперше лимонна кислота була одержана з лимонного соку; вона міститься в журавлині і в інших ягодах та плодах (Укр. страви, 1957, 346).
2. Кольору шкірки стиглих плодів лимона. Зацвіли [клени] неприродно яскраво, барвисто, зазивно ясно-жовтим, яскраво-червоним, багряним, оранжевим, лимонним і якимсь фантастичним червоно-зеленим кольором (Коз., Сальвія, 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 486.