ЛИНІ́ТИ, і́є, недок., діал. Сивіти. Багатий, ненько, не шлеться, А вбогий, ненько, не сміє,— Так моя руса коса линіє (Чуб., V, 1874, 484); // Виднітися сивизною (про волосся) або кольором, схожим на сивизну. Нависла сивизна йому над чолом — Линіє на сонці (Манж., Тв., 1955, 154); Буйніє дружне поле, пахне материнка, полинець.. Линіють пшениці (Горд., Дівчина.., 1954, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 486.