ЛИ́ПЕЦЬ1, пця, ч., діал. Липень. Та ще далеко було до п’ятнадцятого липця, тільки червень недавно почався (Свидн., Люборацькі, 1955, 8).
ЛИ́ПЕЦЬ2, пцю, ч., діал. Липовий мед. * Образно. Мудрої мови мед золотистий, липець пахучий нам до сподоби (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 154); // Напій з цього меду. — А я б оце напилась питного меду-липцю! Я таки зроду ласійка: люблю солоденьке (Н.-Лев., І, 1956, 601).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 488.