ЛИ́ПОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ли́па 1. Хати, оточені вишневими садочками, привітно виявлялись із-за липових і кленових заростей (Стор., І, 1957, 359); — Поїхав я в ліс дров нарубати. А ліс густий, .. липовий (Донч.. VI, 1957, 21); // Обсаджений липами. По довгих липових та каштанових алеях вештались або бігали бігцем молоді послушники (Н.-Лев., IV, 1956, 288); З липового шляху вчитель повертає до крайнього двору (Стельмах, І, 1962, 649); // Зробл. із липи. [Лев:] Та вже тих сопілок до лиха маєш! [Лукаш: ] Ну, скілько ж їх? — Калинова, вербова та липова — ото й усі (Л. Укр., III, 1952, 194); Він дістав з мисника невелику липову довбаночку.. і налив меду (Стельмах, II, 1962, 238); // Вигот. або видобутий із квітів липи. Липовий мед — не тільки найцінніший продукт харчування, він широко застосовується і в медицині (Літ. Укр., 19.І 1965, 1).
∆ Ли́повий цвіт — висушені квіти липи, що використовуються в медицині як потогінний засіб. — А що се — кашель вас напав, батюшка? — пита сестра Меланія. — Липового цвіту напийтеся увечері, на ніч (Вовчок, І, 1955, 255); В коморі пахло борошном і сушеним липовим цвітом (Тют., Вир, 1964, 47).
2. у знач. ім. ли́пові, вих, мн. Родина листяних дерев з серцеподібним зубчастим листям і жовтим пахучим медоносним цвітом.
3. перен., розм. Підроблений, несправжній. — Звуть його — Яків, трохи кульгає, прізвища не пам’ятаю, воно в нього липове (Ю. Янов., І, 1954, 226); — Виявилось, коли ми перевірили роботу Званова, що ударник з нього липовий (Донч., II, 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 488.