ЛИ́СИЙ, а, е.
1. З лисиною або без волосся (про голову). В одного чоловіка біла борода висіла до пояса, а лиса, як коліно, голова блищала при місяці (Н.-Лев., І, 1956, 54); За столом сидів переперезаний ременями чоловік; голова у нього була важка, лиса (Тют., Вир, 1964, 343).
2. З лисиною або без волосся на голові (про людину). — Живе тут пані з Португалії.. Товста, як барило, й лиса (Вовчок, І, 1955, 376); — Дурний, як поліно, лисий, як коліно, хоч не пан, зате підпанок (Мур., Бук. повість, 1959, 36); *Образно. Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл. Тюпцем круг неї лисий місяць, — беззуба дивиться в монокль (Тич., І, 1957, 121); // у знач. ім. ли́сий, сого, ч. Людина з лисиною або без волосся на голові. [Горпина:] Ач, старий шкарбан, який ревнивий! А ще хоче, щоб я за нього пішла. Не діждеш, лисий! (Кроп., І, 1958, 155).
◊ Ді́да (ді́дька) ли́сого — те саме, що Чо́рта (ді́дька) ли́сого. [Оксана:] Індивідуальних нас кожне забере, а в колгоспах — діда лисого (М. Куліш, П’єси, 1960, 165); До ли́сого чо́рта (ді́дька) — дуже багато. — Тебе змалечку хвалять: талант.. Стоси книжок перечитав, до лисого дідька різних опер та п’єс передивився (Мур., Свіже повітря.., 1962, 28).
На [яко́го] чо́рта (ді́дька) ли́сого, вульг., лайл. — навіщо. — На дідька б лисого сидів я тут — вже краще у Менделя… (Коцюб., II, 1955, 9); Чо́рт (ді́дько) ли́сий, вульг., лайл. — ніхто, ніщо. — Показились десь діти, чи який хрін.. Межи ними й дідько лисий не розбере справи!.. (Коцюб., І, 1955, 33); Вчитель вичитав Кадошці за біганину по огірках та грядках, на яких лисий чорт виросте, коли кожний тобі здурілий пес буде там товктися (Ю. Янов., II, 1954, 120); Чо́рта (ді́дька) ли́сого, вульг., лайл. — повне заперечення чого-небудь. [Павло:] Хіба не можна хапнуть? [Горпина:] Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано (Кроп., II, 1958, 239); — Ну, щоб я пішов агітувати проти плану, то це вже дідька лисого (Мик., І, 1957, 59); Чо́ртові (ді́дьку, ба́тьку) ли́сому розкажи́, вульг., лайл. — вияв недовіри до чиїх-небудь слів. — Чіпка добрий чоловік: за кожним кумуватиме…— Батькові своєму лисому розкажи! — приснув Грицько (Мирний, І, 1949, 402).
3. Те саме, що облі́злий 1. На голові стирчить якась лиса-прелиса шапка (Збан., Сеспель, 1961, 300); Лапи всі лисі, ратиці пообкусувані, і не говорить [диявол], а якимось хрипучим голосом мекає (Вишня, І, 1956, 450).
4. перен. Позбавлений рослинності; голий (про землю, гори тощо). З погідного неба сонце сипле гарячим промінням на високі лисі гори (Фр., І, 1955, 364); Де сіла [сарана], то вже за годину лисою стала земля (Панч, Гомон. Україна, 1954, 26).
5. З білою плямою на лобі (про деяких тварин). — Ну, чого вирячилась, як лисе теля на нові ворота? (Гр., II, 1963, 458); Лиса теличка за рукав тягне, біленькі поросята коло льохи товпляться (Горд., Заробітчани, 1949, 9); // у знач. ім. ли́сий, сого, ч. Кінь, віл і т. ін. з білою плямою на лобі. Узяв [партизан] коня за повід — любовно погладив по морді лисого (Головко, І, 1957, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 489.