ЛИСИ́ЦЯ, і, ж.
1. Самка лиса. * У порівн. — Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Тют., Вир, 1964, 9); // Те саме, що лис 1. Там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Мирний, І, 1949, 179); Живе лисиця в найрізноманітніших угіддях (Звірі.. Карпат.., 1952, 30); Одягнена [жінка] з певним смаком: в пальті кольору кофе, з бурою лисицею на шиї (Чорн., Потік.., 1956, 225); * У порівн. [Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця (Котл., II, 1953, 29).
2. перен. Те саме, що лис 2. — Стара лисиця той Турковський! А я? де мої очі були?! (Л. Укр., III, 1952, 513); Серед п’яниць, рабів похилих, Неситих скнар, важких тупиць… Серед шакалів і лисиць — Не жив я вільно, а таївся (Черн., Поезії, 1959, 253).
3. Намерзлий узор на віконних шибках або незамерзла частина шибки. — Ось гляди, сину, з яким червоним ідуть! — показала мені мати через продуту лисицю в маленькій шибці (Збан., Єдина, 1959, 15).
4. тільки мн., діал. Різного типу дерев’яні пристрої, лещата і т. ін. Хата наша .. похилилась… Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала (Барв., Опов.., 1902, 249); На "лисиці" під стелею Татарчиха поклала пучок сухих васильків (Вас., Вибр., 1954, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 490.