ЛИ́СКА1, и, ж. Болотний птах родини пастушкових з чорно-сірим пір’ям і білим роговим наростом на лобі. Безхвоста, короткотіла лиска пролетіла над ставом (Коцюб., II, 1955, 265); Гніздо лиска влаштовує з сухих стебел очерету, десь над водою, в густих заростях (Корисні птахи.., 1950, 18).
ЛИ́СКА2, и, ж., рідко. Те саме, що лиси́чка1. Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 158).
ЛИ́СКА3, и, ж., розм. Кличка корови, собаки та інших домашніх тварин з білою плямою на лобі. І так би от, уткнувшися в копицю, Поринув у солодку голубінь, — А треба притьмом Лиску там чи Маньку Сьогодні гнать аж на Попів ланок (Рильський, II, 1960, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 490 - 491.