ЛИСКОТІ́ТИ, о́че, недок., діал. Підсил. до ли́ска́ти. За тиждень від добрих мірок вівса поправилася [кобила] так, аж на ній лискотіла шерсть і тверде тіло вигравало попід шкірою (Тют., Вир, 1964, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 491.