ЛИСТО́ЧОК1, чка, ч. Зменш.-пестл. до листо́к1. Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки (Вас., II, 1959, 267); Взяв я — рукою погладив його [зайця], Кинув на лаву капусти листочок (Щог., Поезії, 1958, 120); * У порівн. Затрусилася [Маруся], як осиковий листочок (Кв.-Осн., II, 1956, 59).
ЛИСТО́ЧОК2, чка, ч. Зменш.-пестл. до листо́к2. З куска сталі можна виготовити стальні пластинки і навіть дуже тонкі листочки (Фізика, II, 1957, 14); — Я мушу мовчати, мушу зректися єдиної потіхи, — листів від нього, бодай тих коротких, байдужих листочків (Л. Укр., III, 1952, 584).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 493.