Слово "литися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЛИ́ТИСЯ, ллє́ться, недок.

1. Текти струменем. Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (Н.-Лев., II, 1956, 28); У душі одрада, у серці легко. Кров ллється по жилах дужче і дужче (Мирний, V, 1955, 349); Дивляться, перед ними стоїть старий довгоносище, захеканий, стомлений, піт з нього не капає, а ллється (Вишня, І, 1956, 419); // перен. Іти, пересуватися, сипатися і т. ін. великою масою. Блеють овечки і ллються перістим потоком в долину, трясучи вим’ям, обважнілим од молока… (Коцюб., II, 1955, 323); Нас — мільйони. Масою грізною, як лавина огненна, лились-сунулись степами (Головко, І, 1957, 77); Хіба не він орав отут ниву, косив сіно і підставляв змозолені жмені важкому зерну, що лилося з лотоків? (Тют., Вир, 1964, 526).

◊ Ливце́м (ли́внем) ли́тися — те саме, що Ливце́м (ли́внем) ли́ти (див. ли́ти); Ли́тися рі́чкою (річка́ми) — розливатися (проливатися) у великій кількості. Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася… (Мирний, IV, 1955, 40); Всі шукали щастя.. Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім’я його (Л. Укр., III, 1952, 550).

2. перен. Випромінюватися, поширюватися в просторі (про світло, пахощі тощо). Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало їх у землю (Коцюб., І, 1955, 61); У вікна через зарості фуксій лилося м’яке передвечірнє світло (Сенч., Опов., 1959, 45); // Плавно поширюватися в просторі; линути (про звуки, музику і т. ін.). Іноді ця лагідна мелодія ставала подібною до заглушеного стогону, але потім лилась вона далі, як прозорий струмок (Л. Укр., III, 1952, 590); З репродуктора лилась вечірня музика.

3. перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мовлення, стиль). Неначе наш Дніпро широкий, Слова його [пророка] лились, текли І в серце падали глибоко! (Шевч., II, 1953, 102); А з темряви другої кімнати тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 4); Вірші ллються, як дзвінкий, прозорий струмок (Донч., II, 1956, 400).

4. Пас. до ли́ти 3. Деякі деталі машин ллються з чавуну.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 494.