ЛИХВА́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до лихварства. Капіталізм, який почав свій розвиток з дрібного лихварського капіталу, кінчає свій розвиток гігантським лихварським капіталом (Ленін, 22, 1950, 215); Сама гадка, що сестра твоя працювала стільки років на сплачування того нещасного довгу [боргу] з процентом лихварським, ..виводить мене з рівноваги! (Коб., III, 1956, 217); // Стос. до лихваря. Запродував [п’яниця] лихварям збіжжя ще в накоренку і перевів увесь Мартошин посаг пусто-дурно, на лихварську користь (Л. Укр., III, 1952, 636).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 496.