ЛИХОВО́Д, а, ч. Те саме, що лиході́й. [Конон:] Геть з мого подвір’я! [Гаврило:] Це так на дядька? [Конон:] Ні, ..на лиховода (Кроп., III, 1959, 270); І прийде час, коли ми без тривоги перекуєм на молоти мечі. Коли не буде місця лиховодам в садах життя (Сос., Солов. далі, 1957, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 497.