ЛИХОМА́НКА, и, ж., розм.
1. Хворобливий стан, при якому людину кидає то в жар, то в холод; гарячка. Нетривалість лихоманки (від 2 до 4 — 5 днів) і швидке поширення інфекції — характерні ознаки грипу (Наука.., 3, 1959, 33); Яринка сиділа на невисокій скрині з інструментами і дивилася на сонце. Нервова лихоманка струшувала все її тіло (Собко, Зор. крила, 1950, 126); // Інфекційне захворювання людини, при якому періодично то підвищується, то знижується температура; малярія. Гонсало ще лежав на м’яких подушках, увесь розбитий приступом лихоманки, злий і підозрілий (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 38); * Образно. Трясеться в лихоманці кулемет (Гонч., Вибр., 1959, 371); * У порівн. Страйки, справді, трусила зараз Києвом, як лихоманка (Смолич, Мир хатам.., 1958, 50).
[Мов (як, на́че і т. ін.)] лихома́нка б’є (ті́пає, тру́сить і т. ін.) кого — про приступ лихоманки у когось. Ускочила [Оксана] у хату… блідна, труситься, мов лихоманка її б’є… (Кв.-Осн., II, 1956, 439); Кожний день тіпала його лихоманка (Козл., Ю. Крук, 1957, 437); Його часто трусила лихоманка, і він казав, що та хвороба має вийти з нього разом з потом (Донч., IV, 1957, 18).
2. чого, перен. Метушливо гарячкова діяльність у якій-небудь галузі. Той, кому доводилось брати участь або хоч спостерігати велику лихоманку наступу, пам’ятає, як швидко летить час в останню ніч (Ю. Янов., ІІ, 1954, 8); Лихоманка іспитів і заліків почала спадати, і поступово порожніли кімнати гуртожитків (Рибак, Час.., 1960, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 498.