Слово "лобань" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЛОБА́НЬ, я́.

1. ч., розм. Людина або тварина з великим опуклим лобом; // Уживається як лайливе слово. — Ти, такий лобаню, схопився, лоба не перехрестивши, та до хліба зараз тягнешся? (Вас., І, 1959, 324).

2. ч. і ж. Цінна промислова риба родини кефалевих. Позаторік восени, коли пішла в морі лобань, змовився Нур’ялі з братами Медже.. вийти на лов (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 535.