ЛОБОДА́, и, ж. Найпоширеніший бур’ян, що засмічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу, як шпинат, салат тощо. Хома журився, що лобода й кукіль у просі зародився (Бор., Тв., 1957, 159); Лобода біла росте не тільки на полі, але й на городах, левадах, по канавах тощо (Бур’яни.., 1957, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 536.