ЛОПУХО́ВИЙ, а, е. Прикм. до лопу́х. Малий Мирон.. любить.. квітчатися прилипчастими лопуховими гудзиками, яких так і насиляє на себе від ніг до голови (Фр., І, 1955, 232); Піонери вже встигли роздягтися і сиділи в трусах, з лопуховим листям на голові від сонця (Донч., VI, 1957, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 547.