ЛОРНЕ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що лорне́т. Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Л. Укр., IV, 1954, 113); — Як приємно давати радість простому народові! — сказала розчулена панночка, дивлячись крізь лорнетку на дівчат (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 548.